Метод розрахунку функції відображення глобального освітлення з використанням функцій збурень
DOI:
https://doi.org/10.15276/hait.01.2021.4Ключові слова:
функції збурень, геометричні об’єкти, глобальне освітлення, випромінювання, відображення, фотонні карти, трасування променівАнотація
Поява нового апаратного забезпечення та постійно зростаючі вимоги до складності сцен стимулюють розробляти нові підходи до розрахунку освітлення. Сучасна візуалізація вимагає не тільки фотореалістичного, але й фізично коректного розрахунку освітлення. Ядром будь-якого алгоритму розрахунку глобального освітлення є обчислення інтегралу освітлення по півсфері. Метою роботи є розробка ефективного методу візуалізації, заснованого на кешуванні та репроекції випромінювання. У цій статті представлений модифікований метод, який усуває недоліки алгоритму репроекції для кешу випромінювання. Репроекція є трудомісткою процедурою, оскільки необхідно нормалізувати вектори та обчислити обернені тригонометричні функції, якщо для параметризації півсфери використовуються сферичні координати. Крім того, необхідно використовувати z-буфер і вирішувати задачу з порожнинами, які залишаться після проекції. До того ж, для розрахунку освітлення з віддалених джерел відомі алгоритми мають певні недоліки та розраховані на дуже обмежену кількість випадків. Тому в цій роботі розроблено універсальний алгоритм для обчислення сцен великої складності, що мають віддалені джерела світла, а також вторинні джерела. Складність полягає в тому, що одна і та ж точка поверхні може бути розмішена як повністю в тіні або повністю у світлі від деяких джерел світла (промені до таких джерел є когерентними), так і в півтіні від інших джерел (де когерентність променів невелика). Тому прості методи інтерполяції або екстраполяції освітлення непридатні. Додаткові труднощі виникають із вторинними джерелами світла, які неявно представлені на сцені, і їх місце розташування не відомо заздалегідь. Запропонований метод кешує функцію падаючого випромінювання і використовує обчислені значення в сусідніх точках поверхні, що значно зменшує кількість шляхів променів і обчислення функції відображення. На відміну від інших алгоритмів кешування випромінювання, запропонований спосіб може працювати з високочастотними даними. У порівнянні з класичною реалізацією методу Монте-Карло, метод дає прискорення на порядок із співставною точністю розрахунку. Метод може бути використаний для обчислення кінцевого збору в методах фотонних карт та випромінювальної здатності, освітлення з набору карти оточення з великим динамічним діапазоном, тіней від джерел світла великої площі, «розмитих» відображень тощо.